Інсулінорезистентність:
чому це не вирок, а дзвіночок
Інсулінорезистентність — це не “страшний діагноз”, а сигнал, що тіло більше не справляється з тим темпом життя й харчування, який ми йому задали. І в роботі все більше клієнтів мають такий діагноз при зверненні
І найчастіше — це не про солодке, а про перенапругу системи.
Що відбувається насправді
Коли ми їмо, глюкоза потрапляє в кров, а гормон інсулін допомагає їй потрапити в клітини.
Якщо інсуліну багато і часто (бо перекуси, кава з молоком, “здорові” снеки й стрес), клітини втрачають до нього чутливість.
І тоді глюкоза залишається в крові — енергії немає, але тіло “запасає”.
Ви звичайно не бачите цих процесів воочію, але точно відчуваєте це як:
постійна втома після їжі,
бажання солодкого або кави після обіду,
набряки, труднощі зі зниженням ваги,
туман у голові, дратівливість,
і, звісно, “живіт, який не йде ніяк”
І для того, щоб уникнути цього неприємного стану, важливо розуміти основні його причини, а це:
Стрес (тут проста біохімія – підвищений кортизол напряму знижує чутливість до інсуліну).
Недосип (одна ніч без сну = короткий шлях до інсулінорезистентності, тому не нехтуйте цим доступним інструментом).
Постійні перекуси (інсулін просто не має часу для того, щоб знизитись).
Дефіцити (тут ще раз нагадаю про важливість чек-апів, бо дефіцит магнію, цинку, вітаміну D, омега-3 — класика жанру).
Малорухливий спосіб життя (ніч сьогодення, бо більшість зараз зайнята сидячою роботою, при цьому глюкоза з крові не “згорає” у м’язах, а відкладається на боках, не в буквальному сенсі, але..).
З причинами розібрались, тепер важливо зрозуміти, що з цим всим робити.
Регулярне харчування без перекусів — 3, максимум – 4 рази на день, щоб дати інсуліну можливість знизитись.
Більше білка і клітковини — це основа, яка стабілізує цукор у крові, продовжує відчуття ситості на довший період часу.
Рух — навіть проста прогулянка після їжі знижує рівень глюкози.
Якісний сон — мінімум 7 годин, а ще бажано у темряві, тиші, в прохолодному приміщенні і не одразу після їжі.
Менше “шуму” для тіла — менше кофеїну, алкоголю, нічних перекусів.
Перевірка дефіцитів — особливо магній, D, залізо, омега-3, та і взагалі, тримайте руку на пульсі свого здоровʼя.
І головне — розуміння того, що цей стан можна і треба розвернути назад, інакше це прямий шлях до цукрового діабету 2 типу.
Інсулінорезистентність не з’являється за день і , як не прикро, не зникне за тиждень, але тіло завжди готове на співпрацю, якщо з ним говорити мовою поваги, а не заборон. Тож прислухайтесь і придивляйтесь до себе. Ще до аналізів можна побачити інсульнорезистентність по … обʼєму талії! Так, все так просто) Берете рулетку, міряєте і вже далі розумієте,Ю чи треба іти в лабораторію здавати аналізи, чи ще можна відкласти це питання..
Окружність талії:
Для жінок: понад 80 см
Для чоловіків: понад 94 см — це вже високий ризик інсулінорезистентності та метаболічного синдрому.
Якщо ви все ж таки підозрюєте інсулінорезистентність — почніть з аналізів: глюкоза натще, інсулін, індекс HOMA-IR, HbA1c, ліпідограма.
А далі — важливо не просто “знизити інсулін”, а відновити чутливість клітин — через рух, сон, харчування та зниження стресу. Це процес, який потребує системності, але результати того варті: ясність у голові, стабільна енергія й тіло, яке більше не “запасає”.
Джерела:
Залишились питання?
Звʼяжіться з нами будь-яким зручним для вас способом: